День св. Миколая

22 травня відзначається як день перенесення мощей святого Миколая Чудотворця, в народі ж кажуть - "літнього" Миколи, Миколи Весняного або Теплого. Мабуть, жоден із святих, що їх вшановує наша церква, не удостоївся такого вияву всенародної любові, як святий Миколай Чудотворець. В Україні день смерті святого – 19 грудня та день перенесення його мощей – 22 травня завжди відзначались надзвичайно урочисто. З цими святами пов'язані прислів'я:“У кожному році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого не буває тепла ніколи” або “Два Миколи: один з травою, а другий з морозом”.

У давнину господарі цього дня (22 травня) виводили коней у поле на першу пашу і з цієї нагоди на площі, посеред села, священики служили молебні та кропили коней свяченою водою. В полі вершники їздили верхи, - «щоб нечиста сила коней не мучила».

Вважалось, що з Миколиного дня – «тепло на землю спустилося», але батьки забороняли дітям купатися – «бо з чоловіка верба виросте», тобто можна простудитися й померти і тоді на могилі буде встановлено вербовий хрест. Тому в Україні до цього свята не сіяли гречки й не стригли овець, звідси й приповідка: «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки».

Весняний Миколай згадується в народних прислів’ях: «До Миколи не буде літа ніколи», «Від Миколи до літа дванадцять приморозків», «На Миколи весняного сади картоплю».

Для всіх християн святий Миколай, перш за все, – “Скорий Помічник” знедолених, немічних, покровитель сім’ї, родинного вогнища. Тому в народній сімейній обрядовості йому відведене почесне місце.

Святий Миколай, як і Божа Матір, був посередником між людьми та Богом, заступником людських душ перед Всевишнім. Молитва до святого забезпечувала добробут в сім’ї, була оберегом від всіх лих. Через те за значенням, мірою вшанування святий Миколай був наближений до самого Бога (Ісуса Христа), вважався другим після Бога заступником людських душ на землі.