Ще змалечку, як звичайна дівчинка, була у захваті від ляльок. Пам' ятається: виглядаю, очікую бабусю Анюту - вона повинна принести ляльку, яку сама зробила ( чомусь бабусина лялечка залишалася улюбленою довгі роки, хоча було чимало куплених) ; а ще - різнокольорові клаптики тканини, щоб пошити одяг для нової іграшки. Де вона брала ці яскраві клаптики - для мене загадка й досі, але скільки радості вони приносили маленькій дівчинці, годі й уявити! З тих дитячих літ і по сьогодні мене не покидає якась підсвідома цікавість до загадкового світу ляльок.
Десь два роки тому попробувала виготовити першу ляльку-мотанку...- і зрозуміла: ось вона, терапія для душі, що дає радість та насолоду, покращує настрій, надихає на творчість... Пропоную переглянути результат бабусиного впливу
Немає коментарів:
Дописати коментар