17 грудня —
Варвара — покровителька гірників і жінок
Святу Варвару
вважають покровителькою гірників усього світу та жінок. До неї звертаються у
молитвах про одужання тяжкохворих. Саме тому в Україні День святої Варвари (17
грудня) святкували лише жінки. На це свято дівчата готували вареники з маком чи
сиром. З-поміж них обов'язково мали бути “пірхуни” — вареники, начинені
борошном. Звареними варениками частували хлопців, уважно стежачи. кому саме
попаде “пірхун”. Невдаху, який витяг такого вареника, довгий час так і дражнили
— “пірхун”.
Також у День
святої Варвари дівчата ворожили на долю. У цей день вони йшли в сад, ламали
гілку вишні та ставили її у воду. Якщо на Різдво гілочки зацвітали, то це
віщувало шлюб цього року. Якщо ж ні — сидіти в дівках.
18 грудня — Сава
— батько зимового Миколи
На Сави жінки збиралися
в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора “і савити, і варварити, і куделю
кучматити”. Хто ж не працював, то казали: “Савила та варварила і сорочки собі
не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали”..
“Бідному Савці
нема долі ані на печі, ані на лавці. Сава приїхав на білих санках. Сави дні
прибавили. Сава мостить, а Микола гвоздить. Савка бідний, Микола багатий. Сава
— батько зимового Миколи. Варвара ночі увірвала, а Сава день доточив…” — такі,
зокрема, приказки побутували на свято Сави.
19 грудня — Святий Миколай, подарунки діставай
На відміну від
весняного (22 травня), зимового Миколая відзначали особливо урочисто.
Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його
пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. Навіть існує легенда
про те, як Миколай рятував дітей серед моря.
Традиційно в
Україні, особливо у західних областях, до цього дня готували обрядодійства,
пов'язані зі святим Миколаєм. Ввечері хтось найповажніший з родини, переважно
дідусь, перевдягався на вулиці в “доброго Миколая”, заходив до оселі з
подарунками, які батьки, знаючи про дитячі забаганки, готували заздалегідь.
Вручаючи кожному
окремо гостинець, святий Миколай згадував все те добре, що зробила дитина
протягом року, і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в
існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити “діда Миколая, який
знає про все”. Це був вельми дієвий виховний момент.
Особливою повагою
в народі користувалася ікона Миколи Чудотворця. Вона була майже в кожній оселі,
оскільки, як уже мовилося, він захищав усіх бідних і знедолених.
Напередодні
випікали особливий вид печива – “миколайчики”. Разом з іншими гостинцями й
різочкою як пересторогою від злих вчинків їх клали дітям уночі під подушку.
Звичай обдарування на Миколи зберігся і нині.
go.ua/articles/view/2011-12-17/31326.html
Немає коментарів:
Дописати коментар