Утім, чимало педагогів, ознайомившись із програмами на сайті студії онлайн-освіти EdEra, запитують: як саме реалізувати на одному уроці десять ключових компетентностей, наскрізні та традиційні змістові лінії програми?
Підготуватися до змін учителям допоможуть відеорекомендації, які спільно створюють EdEra і МОН. На сайті EdEra вже можна ознайомитися з першими креативними порадами – як «конструювати» уроки по-новому, зробити навчання цікавим і, найголовніше, реалізувати компетентнісний підхід.
Що таке комплексне завдання?
Досвідом «побудови» уроків української мови з урахуванням вимог нових програм ділиться доцент Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Юлія Романенко. Викладач пропонує використовувати методику застосування комплексних завдань на основі аналізу тексту.
– Здебільшого у шкільній практиці застосовують традиційні завдання на кшталт «запишіть речення, вставляючи розділові знаки, провідмінюйте іменники тощо», – продовжує пані Юлія. – Такі завдання охоплюють одну чи декілька навчальних дій. Про виховний, розвивальний, а надто – компетентнісний потенціал таких вправ не йдеться.
Розширити потенціал традиційних завдань, на її думку, не складно. Для цього до текстоцентричної методики, яку успішно застосовують сучасні автори підручників української мови (а навчання у середній школі відбувається за старими підручниками) потрібно додати комплексні завдання.
У темі «Зміна дієслів у минулому часі» Юлія Романенко пропонує такий приклад комплексного завдання. В одному з підручників авторів Глазової та Кузнєцова вміщено уривок тексту Зірки Мензатюк:
«Сім’я зібралася в мандрівку. Тато позичив карту…, мама напекла пирогів, пампушок і млинчиків.
За кермом сидів тато. Машина помчала. Авто хвацько обганяти автомобілі: вантажівку з трактором у кузові та шикарний «Мерседес». Перелітали поля й села. Минали Калинівки та Любимівки, Іванівки й Василівки, Ганнівки й Варварівки. Мама щоразу казала: «Ах!».
– Сьогодні я мила руки в Здвижі, Тетереві, побродила в річці Горинь за Гощею, а в Ірпені навіть скупалася, – перелічувала Наталочка. – Під Житомиром в сосновому бору ми обідали, у Новограді-Волинському пили каву, а над Горинню підвечіркували».
Після того, як діти прочитали текст, вони починають роботу над змістом. Учитель має поставити їм запитання і дати підзавдання пізнавального, виховного, проблемного характеру, які спонукають поміркувати над отриманою інформацією та висловитися з приводу прочитаного. Доречно буде згадати і про автора твору, особливо якщо його тексти увійшли до програми з української літератури. Таке завдання забезпечить і міжпредметні зв’язки, і розвиток читацької компетенції.
Запитання та завдання вчителя можуть бути такими: «Назву якої країни ви поставите замість крапок у першому реченні?», «Чому?», «Спробуйте на карті прокреслити маршрут подорожі героїв», «Які цікаві куточки нашої країни ви б порадили відвідати своїм друзям?», «Напишіть про це вдома на своїй сторінці в соцмережі» тощо. (Але, як застерігає викладач, при обговоренні змісту тексту важливо пам’ятати головну тему уроку).
Наступний блок комплексного завдання можна умовно назвати мовленнєвою роботою. Діти складають план тексту, виділяють ключові слова, мікротеми, ділять текст на абзаци, визначають форми мовлення (монолог чи діалог), тип мовлення, стиль тексту.
У наступному, мовному блоці викладач пропонує поставити такі запитання і підзавдання: «У тексті описані події, які відбулися колись, здійснюються в момент мовлення чи будуть мати місце в майбутньому?», «Як ви це визначили?».
Найкраще, якщо вчителеві вдасться провести невеликий лінгвістичний експеримент. Учні мають виписати сполучення слів у стовпчик: «Тато сидів», «Наталочка перелічувала», «Авто обганяло». Потім поставити їх у теперішньому часі й запропонувати змінити іменник так, аби він належав до іншого роду. Наприклад, слово «тато» (чоловічий рід) замінити на «кішка» (жіночий рід) та «пташеня» (середній рід). Іменник «Наталочка» можна замінити на «учень» і керівництво»; «авто» – на «велосипедист» і «маршрутка». Після цього звернути увагу учнів, що форма дієслова у теперішньому часі залишилася незмінною.
Потім поєднати іменники з дієсловами минулого часу і простежити, як вони зміняться. Наприкінці такого експерименту учні роблять висновок про зміну дієслів у минулому часі. Таким чином діти самостійно опанують матеріал, набудуть дослідницьких умінь, навчаться працювати з науковою інформацією і розвинуть мовну компетентність.
Одягни дерева!
Школа, в якій діти тихенько сидять за партами і чемно слухають учителя, відходить у минуле. Учням нецікаво 45 хвилин слухати те, що можна прочитати в підручнику. Окрім того, діти хочуть комунікації з педагогом і сприймають його як порадника, а не критика. У цьому переконана вчитель трудового навчання Полтавської гімназії №17 Юлія Приходько.
Для того, щоб зацікавити учня (і, відповідно, досягти результатів у навчанні), вона використовує безліч яскравих образів. Уроки вчитель часто починає з ігор, які підвищують рівень позитивних емоцій.
Наприклад, у грі «Клубочок компліментів» учні передають клубочок один-одному і говорять компліменти. Почати можна зі слів: «Ти мені подобаєшся, бо ти…». «Я тобі скажу, що у тебе…». Це завжди викликає багато посмішок і радості.
Потрібно організувати роботу учнів таким чином, аби вона була приємною і давала насолоду від отримання знань. Якщо дитина скаже: «Я хочу це зробити!», то робота у класі справді «кипітиме».
Під час вивчення теми «В’язання» вчитель пропонує зробити акцент на модному напрямку «в’язаний стріт-арт». «Одяг для дерев» – дуже яскравий і учні обов’язково захочуть зробити щось подібне.
А якщо школяр прийшов на урок без ниток, гачка або спиць – не біда. На думку Юлії Приходько, є безліч способів отримати насолоду від в’язання, використовуючи пальці, руки та шматочки непотрібної тканини. Для цього треба опанувати нескладні прийоми японського в’язання юбіамі (yubiami).
Також педагог включає у плани роботи усіх класів виготовлення іграшок.
– Лялькотерапія – один з елементів арт-терапії, лікування мистецтвом, що дає змогу забезпечити комунікативну, релаксаційну, виховну, розвиваючу та навчальну функції, – каже вона. – Під час виготовлення ляльки діти стають спокійнішими, врівноваженішими.
Технології виготовлення ляльок Юлія Приходько радить використовувати найрізноманітніші. У 5 класі, наприклад, добре працювати з приємним на дотик флісом, у 6-му виготовляти ляльки-мотанки, у 7-му – «кавові іграшки» (які тонуються сумішшю кави, кориці й ванілі). Восьмикласники уже зможуть зробити іграшки з розписом (і ознайомитися з елементами петриківського розпису), дев’ятикласники – виготовити корисні ляльки для побуту й інтер’єру.
Поділити сім хлібин між вісьмома людьми
Як зробити урок математики цікавим і продуктивним, забезпечити формування ключових компетентностей і приділити увагу реалізації наскрізної лінії, розповідає заступник директора Кременчуцької школи №1 Наталія Панова. Її методика має назву «12 ідей для цікавого уроку».
Ідея з назвою «Мотивація – запорука успіху» пропонує виміряти висоту школи, не піднімаючись нагору (тема «Подібні трикутники»), або легко поділити сім хлібин між вісьмома людьми (тема «Звичайні дроби»). Ідея «Аукціон знань» допомагає в ігровій формі повторити матеріал. Для початку – обрати аукціоніста. Педагог радить не боятись обирати на цю роль дитину з проблемною поведінкою, головне – домовитися з нею перед уроком. Визначаючи правильні відповіді й переможця, такий учень навчиться краще комунікувати з однокласниками і «підтягне» знання з математики. Гра, як і справжній аукціон, передбачає наявність лоту. Це може бути висока оцінка під час уроку, додаткові бали до самостійної роботи тощо. Щоб отримати лот, учасники мають висловити правила чи твердження з теми, що вивчається.
Також під час гри створюється ситуація успіху, відбувається знайомство з професією аукціоніста.
Математичні вірші
Закріпити знання з вивченого матеріалу допоможе і гра «Лото». Спочатку діти усі разом виготовляють картки. На одній частині картки пишуть математичний термін чи геометричну фігуру, на іншій – означення або властивість. Потім клас ділиться на дві команди і кожна отримує однакову кількість карток. Далі групи по черзі викладають картки. За відсутності картки хід пропускається. Перемагає та команда, яка першою викладе всі картки.
Підвищує інтерес учнів до предмета і розв’язування практичних задач.
– Я пропоную учням визначити, чи достатньою є освітленість кабінету математики (освітленість кімнати вважається достатньою, якщо площа вікон становить 20 відсотків від площі підлоги), – продовжує Наталія Панова. – Або порахувати, скільки кубічних метрів повітря очистять від вуглекислого газу 15 каштанів, посаджених біля школи, якщо одне дерево очищує зону довжиною 100 метрів, шириною 200 метрів і висотою 10 метрів.
Такі завдання мотивують пізнавальну діяльність дітей і реалізовують компетентнісний підхід.
На своїх уроках педагог використовує не тільки математичні формули, а й… фольклор. Каже: за допомогою прикладів з художніх творів та народного фольклору учні краще розуміють і запам’ятовують математичні правила. Наприклад, приказка «Чим далі в ліс, тим більше дров» ілюструє властивість прямої пропорційності, а «Багато диму, мало тепла» – оберненої. А вислів «Ворог мого ворога – мій друг» можна трактувати як множення від’ємних чисел.
А ще на уроках Наталії Панової учні запросто придумують «математичні вірші». Педагог навчила складати їх за принципом сенканів – п’ятирядкових віршів. Перший рядок такого міні-твору містить слово, яке означає тему (зазвичай іменник), другий – опис теми (зазвичай це два прикметники), третій показує дію, пов’язану з темою (зазвичай це три дієслова), четвертий висловлює ставлення до теми, почуття. Останній рядок – це підсумок віршу, висловлений одним словом.
Один з таких віршів, наприклад, звучить так:
Математика.
Точна, впорядкована.
Навчає, демонструє, досліджує.
Розум до ладу доводить.
Меганаука.
– Використовую цю форму роботи наприкінці уроку як релаксацію, – посміхається педагог. – Учням таке віршування надзвичайно подобається.
Побудуй цукроварню… в XIX столітті
Про те, як навчати підприємливості й фінансової грамотності (це одна зі змістових ліній у оновлених програмах), розповідають учителі історії, інформатики, природознавства, фізики.
Наприклад, викладач історії у Городищенському економічному ліцеї, що на Черкащині, Олена Бурлака знайомить учнів з біографіями історичних діячів, які успішно реалізували стратегії професійного (зокрема, підприємницького) зростання і влаштовує гру «Бізнес-план». (У програмі для 9 класу для цієї гри найбільше підходить період вивчення формування сучасної економічної моделі).
– Пропоную дітям уявити себе власниками стартового капіталу в Україні в XIX столітті, – розповідає пані Олена. – Використовуючи атлас України та знання з географії 8 класу, вони мають скласти план розвитку власної справи за наступними пунктами: галузь підприємства, регіон розвитку справи, шляхи і місця збуту продукції.
Очікуваним результатом роботи може бути, наприклад, проект цукроварні в Середньому Подніпров’ї з торговими представництвами у великих містах та регіонах, несприятливих для цукроваріння.
Особливу увагу Олена Бурлака приділяє і темі соціальної відповідальності підприємців (переконана, що саме такими виростуть чимало її вихованців). Учитель пропонує учням реалізувати дослідницький проект «Благодійність і меценатство в українському національному відродженні XIX століття», створити інтерактивну карту вкладень меценатів у розвиток української справи тощо.
«Смітити не можна переробляти»
Учитель Української гімназії імені Івана Франка з Тернополя, співавтор навчально-методичних матеріалів курсу «Фінансова грамотність» Оксана Сампара навчає дітей відповідальності за використання природних ресурсів і пояснює, що утилізація сміття у світі є дуже прибутковою справою.
У навчальному проекті «Наш дім – сонячна система» на уроках природознавства п’ятикласникам, наприклад, пропонується схематично побудувати «сміттєвий Еверест» людства. А в грі «Сміттєві перегони» – стати експертами із сортування сміття.
Тему «Людина на планеті Земля» педагог пропонує доповнити проектом «Смітити не можна переробляти», який навчить «рахувати» фінансовий ефект виготовлення продукції з вторинної сировини.
– Реалізація змістової лінії «Підприємливість та фінансова грамотність» сформує уявлення і щодо заощадження, і щодо отримання прибутку, – каже Оксана Володимирівна.
Фізика «в каструлі»
Практичне використання знань з фізики допоможе зберегти довкілля і заощадити родинний бюджет. У цьому переконаний учитель і автор шкільних посібників Віктор Гудзь.
Ці знання знадобляться, наприклад, щоб економити природний газ під час приготування їжі.
– Передусім треба звернути увагу на відповідність діаметру конфорки і каструлі, – наводить приклад педагог. – Тобто знання того, як відбувається теплопередача між джерелом нагрівання і посудом допоможуть заощадити час і кошти.
Знання з фізики стануть у пригоді і при виборі побутової техніки (адже реклама часто «нав’язує» техніку з найбільшою потужністю). Але якщо розрахувати потужність і клас енергоспоживання відповідно до потреб родини, то можна економити і кошти при купівлі, й електроенергію.
– Отже, з реалізацією наскрізної лінії «Підприємливість та фінансова грамотність» учні навчаються вирішувати повсякденні проблеми та готуються до реального життя, – підсумовує педагог.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар