До 205 річниці з дня народження Т.Шевченка
Вінок Кобзареві
В. Самійленко
Тебе, наш батьку, віщий наш пророче!
Чи зможе той, у кого є хоч трохи
Любови в серці до свого народу,
Хоч день один про тебе не згадати!
Народу син, та син його найкращий,
Ти був його борцем за людську долю.
В часи неволі, злиднів і темноти
Твій дух світив йому промінням сонця.
Як він терпів, корився мовчки долі,—
Твій голос був його болючим криком.
Як він забутий був у цілім світі, —
Ти розповів його колишню славу
І в час, як ним мов крамом торгували,
Ти показав його високу душу.
Ти в серці ніс тягар його великий.
Святий тягар народньої скорботиІ переливши в слово голосне,
У образах живих живеє горе
Усім очам незрячим показав.
І поки житиме народ твій рідний,
Твоя душа не вмре в його душі.
Твій рідний край нераз оплаче гірко
Того, хто так його оплакав долю.
Ні, не забудемо тебе, Кобзарю
До віку
Вінок Кобзареві
В. Самійленко
Тебе, наш батьку, віщий наш пророче!
Чи зможе той, у кого є хоч трохи
Любови в серці до свого народу,
Хоч день один про тебе не згадати!
Народу син, та син його найкращий,
Ти був його борцем за людську долю.
В часи неволі, злиднів і темноти
Твій дух світив йому промінням сонця.
Як він терпів, корився мовчки долі,—
Твій голос був його болючим криком.
Як він забутий був у цілім світі, —
Ти розповів його колишню славу
І в час, як ним мов крамом торгували,
Ти показав його високу душу.
Ти в серці ніс тягар його великий.
Святий тягар народньої скорботиІ переливши в слово голосне,
У образах живих живеє горе
Усім очам незрячим показав.
І поки житиме народ твій рідний,
Твоя душа не вмре в його душі.
Твій рідний край нераз оплаче гірко
Того, хто так його оплакав долю.
Ні, не забудемо тебе, Кобзарю
До віку
Немає коментарів:
Дописати коментар