Учителю! Хвала тобі довічна
За те, що ти до Знань ведеш дитя.
Професія твоя і давня, й вічна,
Аж доки буде на Землі життя!
Хвала тобі за ласку і турботу,
За доброту і щирі почуття.
Спасибі за щоденную роботу,
З якої складене усе твоє життя!
Бувають дні скрутні і ніченьки
безсонні,
Хоч часом важко, але як би не
було,
Ті айстри, що стоять на
підвіконні,
Несуть нам посмішки, сердець тепло.
Ми віддаємо серце, та буває
зрідка,
Коли, не стримавшись, зриваємось
на крик.
Душа дитини, як чарівна квітка,
А ти, учителю, як добрий садівник.
То ж будь творцем, випещуй дивні
квіти,
Для цього труд потрібний чималий.
Нехай прекрасними зростають наші
діти, Таланту і життя не пожалій.
Не пошкодуй, віддай усе, що маєш:
Тепло і сонечко, що в душах
несемо,
І посмішку очей, і все, що знаєш,
Бо ми, мабуть, для цього й живемо.
Всі на Землі покликані добро
творити,
У кожного талант до чогось є.
А ти для того, щоб випещувать,
творити.
У цьому і покликання твоє!
То ж дай вам бог усім подовше жити
В здоров’ї, сонці, щасті і теплі.
І наших діток віддано учити,
І в мирі жить на цій святій Землі.
Хай будуть легкими усі ваші
стежини,
І добре слово лине повсякчас.
Воно багато значить для людини,
То ж добрим словом хай вітають вас.
Надія Красоткіна
