10 цікавих фактів про свято Івана Купала

Івана Купала — традиційне східнослов’янське свято, присвячене літньому сонцестоянню, відзначають 7 липня. Хоч Івана Купала має язичницьке коріння, воно збігається з християнським святом Різдва Івана Предтечі і його сучасна назва походить від церковного імені Івана Хрестителя.

1. Найбільшим скарбом на Івана Купала є цвіт папороті. Той, хто знайде квітку, яка цвіте лиш одну мить, отримає неймовірну силу. Володар заповітної квітки розумітиме мову будь-якого створіння, зможе бачити заховані в землю скарби та матиме чудодійні можливості. Щодо цього висловилися вчені, та зауважили, що повір’я про цвіт папороті могла породити цікава особливість папоротевої рослини «страусове перо звичайне». Спороносні листки цієї папороті виділяють особливу ефірну олію, що може випромінювати слабке світло, яке, за повір’ям, йде від квітки.

2. Біля купальського вогнища збиралося все село. Також у цю магічну ніч не можна вживати алкогольні напої. Вірять, що на тих, хто перехилить чарку, чекає доля алкоголіка.

3. Традиція стрибати через вогонь виникла неспроста. Такий ритуал — не розвага, а метод очищення та ворожіння. Крізь багаття проганяли худобу, аби вберегти її від мору, а матері спалювали сорочки хворих дітей, щоб ті швидше одужали. Пари, стрибаючи через вогонь, тримаються за руки, якщо руки розірвуться — пара не одружиться, якщо ж навпаки — буде жити разом довго та щасливо.

4. На Івана Купала не можна було спати, оскільки нечисть також не дрімає, а намагається шкодити людям та їхній домашній худобі. Люди всіляко захищалися від нечисті, зокрема розвішували в домівці та біля неї кропиву, любисток, полин, вербу та іншу зелень. Також розвішували дзеркала та навіть… подерті чоловічі штани.

5. Вважалося, що на Івана Купала будь-яка вода володіє цілющими властивостями. А тому, згідно з прикметами, заведено купатися, бо так можна позбутися недуг.

6. На Івана Купала дівчата збирали полин, оскільки вважали, що його бояться відьми та русалки. Полин носили на поясі, вплітали у вінки, встромляли у вікна будинків і воріт, щоб перегородити шлях відьмам.

7. Вважалось, що залишки купальського багаття мали магічну силу і могли покращити врожай та вберегти від злих сил. Вугілля та попіл зі святкового вогнища закопували в полі, а також приносили додому та в печі розводили нове багаття.

8. До купальського багаття були зобов’язані прийти всі жінки, а тих, які цього не робили, могли звинуватити у відьмацтві.

9. Цікавим фактом є також те, що купальське вогнище розпалювали «живим полум’ям», яке добували тертям. Багаття розпалювали після заходу сонця і дивились, щоб воно не згасло до світанку.

10. Хмиз та різноманітний непотріб для купальського вогнища збирали всім селом, а відмова в наданні матеріалів для багаття гостро засуджувалась односельцями та навіть вважалася гріхом.
Джерело

7 липня — свято Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Івана.

Християнський празник, який дивовижно поєднався з давньослов'янським святом Івана Купала — святом літнього сонцестояння, культу Сонця, підготовки до збирання врожаю; святом молоді, очисної та шлюбної магії...
Навряд чи знайдеться в Україні людина, яка б не згадала ввечері 6 липня, що настає ніч на Івана Купала: знаменита, поетична і разом із тим моторошна, коли цвіте папороть і відкриваються скарби. На вулиці чи в родинному колі обов'язково хтось згадає про наближення купальської (іванівської) ночі. Нагадають своїм онукам про цю ніч бабусі таємничими історіями про цвіт папороті, невловний скарб, лісовиків, відьом і русалок. Згадають про неї юнаки і дівчата, бо це найкращий привід піти ввечері до лісу, на берег річки і там, без надокучливої батьківської опіки, на волі пострибати через купальський вогонь, поводити навкруг багаття хороводи, пустити з високого берега символ Сонця — запалене колесо — або поворожити.

Про свято Івана Купала є згадки в стародавніх джерелах, зокрема в Іпатіївському літописі (ХV ст.). Ось як описує купальське свято Густинський літопис (ХVІ ст.): "Купало, бог обилия, яко же у элин Церез (Церера. — В.О.). Ему же безумнии за обилие благодарение приношаху, егда имяше настати жнива... Сему Купалу — бису еще и доныне по никоих странах безумнии память совершают, наченше июня 23 дня (за юліанським календарем. — В.О.) в навечерие рождества Иоанна Предтечи, даже до жатвы и далий, сицевим образом и с вечера собираются простая чадь обоего пола и соплетают себи винцы из ядомога зелия или корения и... возгнитают огни, инди поставляют зеленую ветвь и, емшеся за руци около, обращаются окрест оного огня, пояще свои писни, переплитающе купалом, потом через оний огнь прескакуют".
У чехів, сербів, болгар і поляків купальська ніч називається "Собутки". Польський учений Мартин Бєльський (1495–1575), описуючи Собутки, зазначав, що в переддень свята дівчата приносили в жертву (палили) траву чорнобиль, плели вінки і ними прикрашали себе. Цього диявольського дня вони розпалювали вогонь, який добували тертям, співали "сатанинських" пісень, і з ними стрибали "від радості дияволи, яким вони молилися і їх вихвалювали, а Бога забували". У день Різдва святого Івана храми стояли пусткою, "бо всі проводили Собутки з бісами з усякими безчинствами". Жінки спозаранку ходили в поле збирати "чарівне зілля": іванів цвіт, лопух, богородицьку траву — чебрець, ведмеже вухо — коров'як, які цього дня мали магічну силу. Дівчата плели з усього того вінки, пускали на воду й ворожили: чий тонув, та дівка не вийде заміж. Також вінки святили в церквах і зберігали їх як оберіг протягом усього року. Хворих людей і тварин напували настоєм із зілля тих вінків.

Серби вірять, що "Іван-дан" такий великий, що сонце тричі зупиняється на небі, потім танцює і рушає далі. До цього дня серби склали безліч пісень, в яких згадуються язичницькі слов'янські божества Коляда і Купало. Сербські дівчата на Купала збирають "іванівські" квіти й трави, водять хороводи, стрибають з парубками через багаття. А пастухи напередодні Іванового дня запалюють смолоскипи й обходять з ними овечі загорожі й корівники, після чого складають смолоскипи на найближчому пагорбі й спалюють.
У Болгарії це свято зветься "Енєв ден". Удосвіта дівчата й молодиці збирають квіти та лікарські трави (енєві білкі), потім до сходу сонця варять їх і відваром миються для "очищення від злих духів". Сплетений з квітів "енєв венєц" зберігають цілий рік і за потреби кладуть до кадильниці й окурюють хворих. Звісно ж, стрибають через вогонь, спалюють опудала Купала та його жіночого відповідника Марени, водять хороводи, співають купальських пісень...
Утім, Купала святкували не лише в Україні й не лише слов'яни. Обряди купальської ночі (розпалювання багать, стрибання через вогонь, плетіння вінків) ще в ХІХ ст. відбувалися чи не в усіх землях Німеччини й графствах Англії. У німців це Іванів день, або серединолітня ніч (Hanstag, Mitte Sommernacht). Саме "середина літа" якнайповніше пояснює характер і зміст купальського святкування, його обрядовість. Це залишки старовинного міфічного вшанування культу Сонця, яке досягає на ту пору свого найбільшого впливу на Землю, перероджуючись з теплого в палюче. У дохристиянські часи це було свято вшанування одного з сонячних богів слов'ян — Ярила. Із часом, під впливом християнства, з пам'яті стерся первісний зміст купальської ночі, уявлення злилися, і люди забули Ярила, святкують тепер ніч під Іванів день, а святому Івану дали назвисько Купало.
Вшанування літнього сонцевороту в язичників збіглося з християнським віншуванням Різдва Івана Предтечі, так само, як зимове сонцестояння з Різдвом Христовим. Звідси разюча аналогія цих свят: ворожіння, міфічні образи, дива природи. Під Різдво можна чути голоси тварин, напередодні Купала розмовляють трави й дерева. Та якщо разом із зимовим сонцеворотом з'являлася надія на наближення світла й тепла, з літнім, коли починає зменшуватися тривалість дня, у свідомості давньої людини мимоволі виникало уявлення про неминуче ослаблення сили Сонця, про настання зимової темряви й холодів. Відтак в обрядовості свята, серед мороку купальської ночі, з'являються злі сили, відьми й чаклуни. В Україні в деяких місцевостях іще й досі господині звечора напередодні Івана Купала кладуть на підвіконня й пороги помешкань кропиву — як захист від відьом, які в цю моторошну ніч "бувають зліші, ніж зазвичай". А те, що ця ніч справді страшна, видно з того, що після Івана Купала вечорами з'являються світляки ("іванівські хробаки"), що в народнім уявленні уособлюють померлі душі, які тимчасово вийшли "на білий світ".
Джерело

Зі святом Івана Купала! (відеорепортаж)

Найвище свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Тож бажаю всім здоров`я,
успіхів у ваших починаннях
та впевненості у своїх силах.
Нехай купальське вогнище
очистить вас від усіх хвороб та негараздів.
А легендарний цвіт папороті
дарує віру в надзвичайне та дивовижне!

                   Читай також:  Под Запорожьем прошел самый мистический праздник года: Ивана Купала-2017 (ФОТО)

Купало, Купало, чи ти з неба впало?

7 липня (за новим календарем) – одне з найулюбленіших народних свят – День Івана Купала, яке  оповите міфами, обрядами та повір’ями.

Свято Купала – це поетичний витвір душі нашого українського  народу. Нехай же у кожному селі, місті засяють купальські вогні!

Прочитать другие публикации на Calaméo