***
Багато часу співак приділяв пошуку нових талантів, підтримці
самодіяльних колективів. Назарій Яремчук підтримав чимало молодих
виконавців. Зокрема, Оксану Пекун з Тернополя, Світлану Зайченко з
Житомира, Жанну Боднарук з Чернігова, Ніну Шестакову з Харкова, Інесу
Братущик, Ореста Хому та Ірчик зі Львова, Богдана Сташківа з
Івано-Франківська, Миколу Романова з Києва, Ольгу Добрянську, Аллу
Наталушко з Чернівців та інших.Дарина Яремчук якось розповіла зворушливу історію, яка сталася в 1993 році. Зненацька випав великий сніг, затріщали морози. А в цей час Н. Яремчук, П. Дворський, О. Гавриш і ансамбль «Смерічка» виступали з концертами в карпатських селах Путильського та Верховинського районів. Якось перед концертом до Назарія Яремчука підійшов хлопчик років десяти з листом від свого класу. У ньому писалося: «Слава Ісусу Христу! Вельмишановний Назарію Яремчук, дуже просимо Вас впустити нас на Ваш концерт. Ми будемо сидіти тихо. До нас рідко приїжджають артисти, а Ви - вперше. Ми без грошей, бо весь тиждень живемо у пришкільному інтернаті. Дуже любимо пісню «Батько і мати» у Вашому виконанні. Будемо пам'ятати Вашу доброту. Діти з пришкільного інтернату: Ромко, Женя, Таня, Володя, Сергій, Василь, Марія, Світланка, Марія, Василь, Іван та Олександр».
«Звичайно, всіх цих дітей пропустили на концерт і посадили у першому ряді, - згадувала Дарина ( жінка Назарія). - А за кулісами, у так званій гримерній, плакали всі, особливо Назарій. Напевно, згадав своє босоноге дитинство і школу-інтернат. Він ніколи не нарікав на долю. Ні! Кожен іде своєю стежкою у житті. Але у нього щеміла душа від співчуття до цих маленьких гуцуликів, від болю за цей талановитий і бідний народ, частинкою якого був і він. То був, мабуть, найкращий його концерт».
Джерело
