Утім, чимало педагогів, ознайомившись із програмами на сайті студії онлайн-освіти EdEra, запитують: як саме реалізувати на одному уроці десять ключових компетентностей, наскрізні та традиційні змістові лінії програми?
Підготуватися до змін учителям допоможуть відеорекомендації, які спільно створюють EdEra і МОН. На сайті EdEra вже можна ознайомитися з першими креативними порадами – як «конструювати» уроки по-новому, зробити навчання цікавим і, найголовніше, реалізувати компетентнісний підхід.
Що таке комплексне завдання?
Досвідом «побудови» уроків української мови з урахуванням вимог нових програм ділиться доцент Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Юлія Романенко. Викладач пропонує використовувати методику застосування комплексних завдань на основі аналізу тексту.
– Здебільшого у шкільній практиці застосовують традиційні завдання на кшталт «запишіть речення, вставляючи розділові знаки, провідмінюйте іменники тощо», – продовжує пані Юлія. – Такі завдання охоплюють одну чи декілька навчальних дій. Про виховний, розвивальний, а надто – компетентнісний потенціал таких вправ не йдеться.
Розширити потенціал традиційних завдань, на її думку, не складно. Для цього до текстоцентричної методики, яку успішно застосовують сучасні автори підручників української мови (а навчання у середній школі відбувається за старими підручниками) потрібно додати комплексні завдання.
У темі «Зміна дієслів у минулому часі» Юлія Романенко пропонує такий приклад комплексного завдання. В одному з підручників авторів Глазової та Кузнєцова вміщено уривок тексту Зірки Мензатюк:
«Сім’я зібралася в мандрівку. Тато позичив карту…, мама напекла пирогів, пампушок і млинчиків.
За кермом сидів тато. Машина помчала. Авто хвацько обганяти автомобілі: вантажівку з трактором у кузові та шикарний «Мерседес». Перелітали поля й села. Минали Калинівки та Любимівки, Іванівки й Василівки, Ганнівки й Варварівки. Мама щоразу казала: «Ах!».
– Сьогодні я мила руки в Здвижі, Тетереві, побродила в річці Горинь за Гощею, а в Ірпені навіть скупалася, – перелічувала Наталочка. – Під Житомиром в сосновому бору ми обідали, у Новограді-Волинському пили каву, а над Горинню підвечіркували».
Після того, як діти прочитали текст, вони починають роботу над змістом. Учитель має поставити їм запитання і дати підзавдання пізнавального, виховного, проблемного характеру, які спонукають поміркувати над отриманою інформацією та висловитися з приводу прочитаного. Доречно буде згадати і про автора твору, особливо якщо його тексти увійшли до програми з української літератури. Таке завдання забезпечить і міжпредметні зв’язки, і розвиток читацької компетенції.
Запитання та завдання вчителя можуть бути такими: «Назву якої країни ви поставите замість крапок у першому реченні?», «Чому?», «Спробуйте на карті прокреслити маршрут подорожі героїв», «Які цікаві куточки нашої країни ви б порадили відвідати своїм друзям?», «Напишіть про це вдома на своїй сторінці в соцмережі» тощо. (Але, як застерігає викладач, при обговоренні змісту тексту важливо пам’ятати головну тему уроку).
Наступний блок комплексного завдання можна умовно назвати мовленнєвою роботою. Діти складають план тексту, виділяють ключові слова, мікротеми, ділять текст на абзаци, визначають форми мовлення (монолог чи діалог), тип мовлення, стиль тексту.
У наступному, мовному блоці викладач пропонує поставити такі запитання і підзавдання: «У тексті описані події, які відбулися колись, здійснюються в момент мовлення чи будуть мати місце в майбутньому?», «Як ви це визначили?».
Найкраще, якщо вчителеві вдасться провести невеликий лінгвістичний експеримент. Учні мають виписати сполучення слів у стовпчик: «Тато сидів», «Наталочка перелічувала», «Авто обганяло». Потім поставити їх у теперішньому часі й запропонувати змінити іменник так, аби він належав до іншого роду. Наприклад, слово «тато» (чоловічий рід) замінити на «кішка» (жіночий рід) та «пташеня» (середній рід). Іменник «Наталочка» можна замінити на «учень» і керівництво»; «авто» – на «велосипедист» і «маршрутка». Після цього звернути увагу учнів, що форма дієслова у теперішньому часі залишилася незмінною.
Потім поєднати іменники з дієсловами минулого часу і простежити, як вони зміняться. Наприкінці такого експерименту учні роблять висновок про зміну дієслів у минулому часі. Таким чином діти самостійно опанують матеріал, набудуть дослідницьких умінь, навчаться працювати з науковою інформацією і розвинуть мовну компетентність.
