Показ дописів із міткою поет. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою поет. Показати всі дописи

2015-03-08

Вшануємо батька рідного слова!

...І він летить на отчуУкраїну,
За крила взявши пензель і перо.
Пора ж йому поставити хатину, 
Щоб вікнами дивилась на Дніпро.
Михайло Ткач
- Ти готовий?
- Цілком!
- Ти впевнений, що витримаєш?
- Сподіваюсь!
- Може, передумаєш?
- Нізащо!!!
- Тоді, з Богом!
- Дякую.
Розправивши затерплі крила, він згадав першу зустріч з цим нескореним духом у далекому 1861 році… Підписуючи  довічний контракт, згідно якому кожному надається можливість відвідати Землю, при умові якщо тебе будуть пам’ятати  та шанувати протягом 200 літ, ця промениста душа з осяйним ореолом розсміялася прямо в лице ТВОРЦЮ:
 - Мені однаково, чи буду
  Я жить в Україні, чи ні…
Усі  століття цей дух української нації безнастанно молився за свою країну, всі думки були про неї. Він переймався її клопотами і вболівав:
- Та не однаково мені,
  Як Україну злії люде
  Присплять, лукаві, і в огні
  ЇЇ окраденую, збудять…
  Ох, не однаково мені.
Усі були пройняті його палкою самовідданою любов'ю до батьківщини; щиро здивовані тим, що він приніс у жертву Україні своє щастя на землі та віддав їй найбільшу жертву: спокій своєї душі.
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу.
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!
Всевишньому не дуже подобалися такі рядки, але він з повагою ставився до  духа генія, «Кобзар» якого став другою – по Євангелії – книжкою, а подекуди й необхіднішою, ніж Біблія.
І от геніального велетня духу на тиждень ( вперше за історію божого існування) відпустили на Землю. Подумати тільки - кількість пам’ятників цій невгамовній душі по всьому світу посідає друге місце після пам’ятників Ісусу Христу.
 Як же зустріне його Україна - мати?  Чи виправдаються його сподівання? Як прийме український народ?...???

...Якась незрозуміла тривога та неспокій охопили чисту душу ангела…

Фрагмент з творчої роботи учасника Всеукраїнського літературного конкурсу "Розкрилля душі" Свідовської Дар'ї