28 листопада розпочався Різдвяний піст, який триватиме до 7 січня – Різдва Христового.
Встановлення Різдвяного посту, так само як й інших
багатоденних постів, має корені з давніх часів християнства. Перші згадки про
нього ми можемо знайти у творах святого Амвросія Медиодаланського, Філастрія,
блаженного Августина, датованих четвертим століттям.
Спочатку він тривав всього лиш сім днів (у деяких християн –
більше), але в 1166 році Константинопольський патріарх Лука Хрисоверг встановив
дотримуватися Різдвяного посту сорок днів. На те була причина: свято Різдва
Христового за своїм значенням у справі нашого спасіння не поступається святу
Воскресіння Христового, тож шлях підготовки до нього має нести певне символічне
значення.
Саме сорок днів у Святому Письмі завжди передують великим
подіям: пости пророків Моїсея та Іллі або сорокаденне утримання від їжі Самого
Спасителя Іісуса Христа перед виходом на проповідь. Тобто сам піст підкреслює
значимість події, а сорок днів наголошують на особливе приготування до неї.
Так, з XII століття Різдвяний піст в Православній Церкві
став «малою» чотиридесятницею, яка поступається лише чотиридесятниці «великій»
— посту перед Пасхою. Інша його назва – Филипів піст, або по-народному –
Филипівки. Пов’язано це з тим, що 27 листопада, за день до його початку,
святкується пам’ять одного з дванадцяти апостолів Христа – апостола Филипа.
Яких правил повинні
дотримуватися ті, хто постять, та у чому їх сенс?
За своїми правилами Різдвяний піст дуже схожий на Петрів
піст. Згідно з церковним уставом, в усі дні посту з раціону виключаються
м’ясні, молочні продукти та яйця. Дозволено споживати по понеділках, середах та
п’ятницях рослинну їжу без олії, а у вівторки та четверги – рослинну їжу з
олією. По суботах, неділях та на великі свята до 2 січня дозволяється вживати
рибу. Після 2 січня піст посилюється та рибні продукти не вживаються.
Але слід пам’ятати, що не кожен може дотримуватися посту,
який нам пропонує Типікон (Богослужбовий статут Церкви). Він полегшується для
вагітних жінок та людей, які мають проблеми зі здоров’ям. Такі люди мають
зважати на стан свого здоров’я та з приводу посту радитися з духівником та
лікарями.
Головне завдання будь-якого посту – спонукати людину до
покаяння, милосердя та самодисципліни через обмеження у їжі та розвагах. Мова
не йде про заморювання самих себе голодом до виснаження — такі крайнощі церквою
засуджуються.
