День апостолів Петра і Павла

У неділю, 12 липня, відзначається День Петра і Павла — одне з важливих свят у православному календарі. У цей день вшановують пам'ять святих апостолів Петра і Павла. Петро був свідком перших див Ісуса, очевидцем Преображення та хресних страждань Христа, Павло, який був спочатку гонителем християн, зустрівся вже із воскреслим Христом.

Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть від рук язичників за поширення християнства. Ця дата - 12 липня (29 червня за старим стилем) - стала днем їхньої пам'яті. День апостолів Петра і Павла завершує собою Петрів піст (саме свято не входить в число днів цього посту).

Петра і Павла: традиції, що можна і не можна робити 

У цей день заведено було влаштовувати «гулянки Петрівки», водити хороводи. Вважається, що до цього дня необхідно навести лад у своєму домі. У день пам'яті апостолів не можна сваритися і лихословити. На свято Петра і Павла варто попросити вибачення і забути всі розбіжності з близькими людьми. День 12 липня потрібно присвятити духовним справам, читанню Біблії. Віряни традиційно йдуть на церковну службу. Під забороною — важка фізична праця. Шити, в'язати, вишивати й займатися рукоділлям у свято Петра і Павла також не можна. На Петра і Павла не укладають шлюби. Будь-яке православне свято не може обійтися без теплих і добрих вітальних слів. 
Джерело

10 цікавих фактів про свято Івана Купала

Івана Купала — традиційне східнослов’янське свято, присвячене літньому сонцестоянню, відзначають 7 липня. Хоч Івана Купала має язичницьке коріння, воно збігається з християнським святом Різдва Івана Предтечі і його сучасна назва походить від церковного імені Івана Хрестителя.

1. Найбільшим скарбом на Івана Купала є цвіт папороті. Той, хто знайде квітку, яка цвіте лиш одну мить, отримає неймовірну силу. Володар заповітної квітки розумітиме мову будь-якого створіння, зможе бачити заховані в землю скарби та матиме чудодійні можливості. Щодо цього висловилися вчені, та зауважили, що повір’я про цвіт папороті могла породити цікава особливість папоротевої рослини «страусове перо звичайне». Спороносні листки цієї папороті виділяють особливу ефірну олію, що може випромінювати слабке світло, яке, за повір’ям, йде від квітки.

2. Біля купальського вогнища збиралося все село. Також у цю магічну ніч не можна вживати алкогольні напої. Вірять, що на тих, хто перехилить чарку, чекає доля алкоголіка.

3. Традиція стрибати через вогонь виникла неспроста. Такий ритуал — не розвага, а метод очищення та ворожіння. Крізь багаття проганяли худобу, аби вберегти її від мору, а матері спалювали сорочки хворих дітей, щоб ті швидше одужали. Пари, стрибаючи через вогонь, тримаються за руки, якщо руки розірвуться — пара не одружиться, якщо ж навпаки — буде жити разом довго та щасливо.

4. На Івана Купала не можна було спати, оскільки нечисть також не дрімає, а намагається шкодити людям та їхній домашній худобі. Люди всіляко захищалися від нечисті, зокрема розвішували в домівці та біля неї кропиву, любисток, полин, вербу та іншу зелень. Також розвішували дзеркала та навіть… подерті чоловічі штани.

5. Вважалося, що на Івана Купала будь-яка вода володіє цілющими властивостями. А тому, згідно з прикметами, заведено купатися, бо так можна позбутися недуг.

6. На Івана Купала дівчата збирали полин, оскільки вважали, що його бояться відьми та русалки. Полин носили на поясі, вплітали у вінки, встромляли у вікна будинків і воріт, щоб перегородити шлях відьмам.

7. Вважалось, що залишки купальського багаття мали магічну силу і могли покращити врожай та вберегти від злих сил. Вугілля та попіл зі святкового вогнища закопували в полі, а також приносили додому та в печі розводили нове багаття.

8. До купальського багаття були зобов’язані прийти всі жінки, а тих, які цього не робили, могли звинуватити у відьмацтві.

9. Цікавим фактом є також те, що купальське вогнище розпалювали «живим полум’ям», яке добували тертям. Багаття розпалювали після заходу сонця і дивились, щоб воно не згасло до світанку.

10. Хмиз та різноманітний непотріб для купальського вогнища збирали всім селом, а відмова в наданні матеріалів для багаття гостро засуджувалась односельцями та навіть вважалася гріхом.
Джерело

Від Романа до Йордана – український Рамадан

 Грудень – хмурень, мочавець, андрієць – місяць найдовших ночей у році і найпізніших світанків.
Разом із початком календарної зими в українців розпочався сезон святкувань. У народі цей благодатний період жартома називають «українським Рамаданом», адже триває він немало-небагато, із перемінною насиченістю у кількості святкових днів, з 1 грудня – день святого Романа, і аж до 19 січня, по суті останнього великого зимового християнського свята Богоявлення або Йордана.
За церковним календарем сьогодні вшановують пам'ять святих мучеників Платона і Романа, які постраждали за віру в IV столітті.
Платон жив і виховувався в християнській родині. З молодих років він був доброчесним і розумним чоловіком, часто проповідував свою віру язичникам. Тому Агрипин, правитель, відправив його на суд і просив відректися від Бога.Платон відмовився і його піддали тортурам, в тому числі катував і сам правитель. В результаті Платон помер мученицькою смертю.

А Роман теж жив за часів імператора, який проводив гоніння християн, імператора Максиміліана. Тоді він був дияконом в Кесарії. В один день йому вдалося зустріти єпарха Аскліпіда, який йшов на язичницьке свято. Роман просив його відректися від ідолів, але єпарх відмовився і наказав відправити диякона на тортури. Тут він отримував страждання за віру з честю і засудили його теж до смертної кари.
Джерело 

Народні прикмети на 1 грудня

1. Якщо 1 грудня тепло на вулиці, зима буде теплою і м'якою; та навпаки
2. Вітер дме сильний 1 грудня - взимку віхол і хуртовин буде багато
3. Якщо 1 грудня погода впродовж дня швидко змінюється, то зима взагалі буде дуже мінливою
4. Якщо на клямці з'явилася іржа - чекай негоди найближчим часом
5. Потрібно спостерігати за погодою 1 грудня вранці, вдень і ввечері - це дозволить дізнатися, якою буде погода в грудні, січні і лютому
6. Кола навколо місяця - незабаром буде мороз
7. Ворона по дорозі ходить - буде відлига
8. Комар в будинку з'явився 1 грудня - чекай відлиги.Джерело

А що другий празник – святого Василя, радуйся, земле, Син Божий народився!

14 січня в Україні потрійне свято. Християни східного обряду святкують Василія Великого, Обрізання Господнє і перший день нового року за старим стилем.
14 січня – Василя
Василій Великий – архієпископ Кесарії Кападокійської, вселенський вчитель Церкви (IV cтоліття нашої ери). 14 січня вшановують його пам’ять. Церковні джерела характеризують Василія Великого як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Саме йому належить вислів: “Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі”.
Обрізання Господнє
14 січня за новим стилем Православна Церква святкує Обрізання Ісуса Христа. На восьмий день після народження Ісуса, за єврейським звичаєм, відбувся обряд обрізання Христа, після якого дитині й дали ім’я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, – Ісус.
Перший день нового року
Цього дня звершується молебень на новоліття. За старим літочисленням 14 січня випадав перший день нового року. Справа в тому, що православна церква живе за юліанським календарем, тому що життя й діяння Господа нашого Ісуса Христа відбувалися в часи, коли діяв саме юліанський календар.
В його основі – так званий “літургічний” рік. Його розбіжність з новим, григоріанським календарем становить 13 днів, тому й Новий рік православні християни святкують не з 31 грудня на 1 січня, а з 13 на 14 січня.

Святий Василій Великий вважався покровителем землеробства, обряди цього дня носять аграрно-магічний характер.
Посівання – народний звичай цього дня, який несе благополуччя, достаток і щастя дому. Крім того, Св. Василь – покровитель всіх, хто носить це ім’я, тому належить вітати всіх Василів і Васильовичів.
Посівання на Василя
День святого Василя Великого або Старий Новий рік традиційно починається з обряду посівання або засівання. За народним повір’ям, першим в новому році поріг будинку повинен переступити чоловік, а тому з давніх-давен посівання – справа виключно чоловіча.
Зазвичай посівальники беруть з собою пшеницю, рис, гречку або горох і під посівальні вірші і пісні розсипають крупу в сінях або передпокої квартири.
“Сію-вію посіваю, щастя і добра бажаю, з Новим роком вітаю”, – співали посівальники та й розкидали пригорщі зерна по дому. Це вважалося побажанням достатку, врожаю і благополуччя.
Посівальну крупу не прибирали і не замітали аж до Водохреща, 19 січня. А потім її збирали в полотняний мішок і зберігали до наступного року. Викинути таку крупу було не можна, це вважалося поганим знаком і могло викликати додому біду і бідність.
Вранці кожен член сім’ї намагався встати першим і принести води з колодязя, джерела або річки і вмитися. Вірили, що кому це вдавалося, той весь рік буде бадьорим, рухливим. Для новорічного вмивання українці в воду клали мідні або золоті монети – щоб весь рік бути красивими і здоровими.
Святкова служба
Після посівання, ще до сніданку, всі православні відправлялися в храм і віддавали молитви богові і святого Василія Великого. У цей день просили про врожай, ставили Богу свічку, щоб уберіг худобу від хвороб і зберігав будинок в порядку і достатку.
Джерело

6 липня - Горпини Купальниці

З давнини 6 липня українці відзначають Горпини Купальниці. Цього дня слід попаритися в лазні, щоб бути здоровим протягом року. Цим самим задобряли водних духів – аби нічого не сталося біля водойм. Люди масово починали ходили митися в річках і озерах.

У православній церкві 6 липня відзначається день пам'яті святої мучениці Агрипини (Горпини), яка ще в молоді роки вирішила відмовитися від вступу в шлюб, а присвятила своє життя служінню Господу. В той час були поширені гоніння проти християн, а тому, незабаром Горпина була заарештована і піддається мукам, не бажаючи відмовлятися від християнства на користь ідолопоклонства. За свою віру дівчина отримала нагороду – ангел звільнив її від уз темниці. Однак сама Горпина все-таки незабаром померла у в'язниці від отриманих ран. Поховали її три християнки, і відзначали, що у труни Горпини стали відбуватися чудеса. Купальницею її прозвали саме з тієї причини, що з цього дня починаються масові купання у водоймах.

 

Це переддень Івана Купала і слов'яни вірили, що в цей час лікарські рослини мають найбільш цілющу силу. 6 липня клали на поріг будинку кропиву, чортополох і звіробій. Вважали, що ці трави відлякують нечисту силу.

У православній церкві вшановують святу мученицю Горпину. У молоді роки вона вирішила відмовитися від шлюбу і присвятила своє життя служінню Богу. Іновірці тортурами хотіли змусити її відмовлятися від християнства. Дівчина померла у в'язниці від отриманих ран. Купальницею її прозвали тому, що з цього можна було купатись у водоймах.

На Горпину Купальницю проводили обряд, який називався "кашею". Увечері дівчата збиралися з подругами і товкли в ступі ячмінь. З нього потім варили кашу. Вважалося, що ця страва дуже корисна для жіночого здоров'я.

На Горпини сіяли ріпу. Вірили, що тоді отримають багатий врожай. Дітей водили вмиватися до джерел – на міцне здоров'я.

Вірили, якщо соловей не співає на Горпини – можна збирати урожай ячменю.

Джерело

Вітаю з ПРОЩЕНОЮ НЕДІЛЕЮ!

Прощена неділя — останній день Масляної і остання неділя перед Великим постом. У цей день, стоячи на літургії, парафіяни слухають біблійні читання про піст, прощення гріхів і небесних скарби. Православні просять один в одного пробачення і вступають в пост з чистою душею і серцем.
Прощення просять такими словами: "Прости мене, будь ласка, якщо я в чомусь винен перед тобою".

Відповідь має бути: "Бог простить, і я прощаю!".

Така традиція прийшла до нас від єгипетських ченців, які перейняли її у перших християн. В ті часи, згідно з церковним статутом, прощення просили на кінець кожного дня. Напередодні Великого посту, єгипетські подвижники йшли на 40 днів у пустелю, підносити молитву на самоті. Багато гинули там від лап хижаків і, пам'ятаючи про це, просили вибачення один в одного загодя.

В Україні  здавна існують неповторні традиції та звичаї пов'язані з Прощеною неділею. У цей день православні (в основному жінки) ходили на кладовище, до могил родичів. Йшли невеликими групами, зберігаючи мовчання, просити у покійних вибачення за минулі образи. У кожної могили відбивали 3 поклону і клали на горбок поминальні частування. Заміжні жінки, в той день, до 4 годин дня, тричі об'їжджали навколо села, закривши голови хустками. Такий обряд обіцяв хороший врожай льону в майбутньому. Молодятам у Прощену неділю належало об'їхати родичів і подарувати їм подарунки (пряники, мило та ін), а молоді батьки їздили до кумів дарувати подарунки взамін на зубок новонародженого і ризки. Після закінчення церковної служби, покладено було роздавати милостиню, прохаючи при цьому прощення.

У наш час, православні йдуть до храму і слухають там Божому слову про зловживання Адамом і Євою дарами свободи і ввірених себе в рабство, про порятунок з гріха, що приніс Христос, про необхідність прощення зі всією волею і вірою. Церква наставляє віруючих про правила поведінки під час затяжного Великого посту, необхідності покаятися і, подаючи приклад, священики першими просять вибачення у пастви.

І нехай зараз багато традицій вже загублені, але залишається головне для православного християнина — очистити душу за вільні і невільні образи.
Джерело

З Масляною будьте здорові!

В Україні останній тиждень м'ясниць носив кілька назв – Масляна, Сиропустний тиждень, Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини, Колодій тощо. Структурно він ділиться на три основні частини: зустрічний "переломний" понеділок, "широкий" четвер та "прощальна" (чи "шуткова") неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку.

Загалом Масляна вважалася жіночим святом, хоч участь у ньому могли брати і чоловіки. Але вони мусили за це відборговувати грошима чи горілкою.

У цей час широко практикувалися й погостини. Жінки, зібравшись у гурті йшли в ПОНЕДІЛОК до корчми і відзначали "початок Масної". У ВІВТОРОК жінки знову сходилися до шинку, вчиняли всілякі забави і сценки. СЕРЕДУ називали "зноби-баби". Якихось обрядів і дій, пов'язаних з цим днем не збереглося. Одначе в переломний чи широкий ЧЕТВЕР жінки, зібравшись у товариство піднімали тости за те, "щоб телята водилися" і намагалися в цей день не прясти, "аби масло не згіркло".

По своєму цікаво святкували П'ЯТНИЦЮ. Віддавна в Україні у цей день зять мав почастувати тещу. Щоправда, якщо хлопець оженився в осінні м'ясниці, то годилося привести до себе жінчину матір на другий день Різдва – це за умови, що теща була чемною і шанованою. Коли ж вона була сварливою і непривітною, – третього дня. Натомість, якщо весілля справляли в різдвяні м'ясниці, тоді запросини припадали на масляну п'ятницю. Гарно спорядивши повіз, зять з великими почестями саджав тещу в сани, запросивши й інших членів її родини, й гордо віз селом. Якщо ж він мав "на неї зуба", то вибирав багри, щоб сани перевернулися… За святковим столом він виголошував різномасті побажання, переважно жартівливого характеру: «Пийте, люди, по повній чарці, щоб у моєї тещі горло не пересихало!» – натякаючи на те, що вона занадто сварлива.

Але найцікавіше відзначали останній день Масляної – Сиропустну НЕДІЛЮ, Чорну неділю, Масне пущення. У різних регіонах були свої обряди й дійства. На Полтавщині, наприклад, у неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили прощення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося помиритися з тими, хто на цьому світі. Відтак, завітавши зранку до сусіда чи родича, пропонували таку мирову:

– Прости мені, – низько вклонившись, звертався сусід до сусіда.

– Бог простить, – відказував господар чи господиня.

– І вдруге прости!

– Бог простить…

– І втретє прости!

– Бог простить.

Після цих діалогів, які не розповсюджувалися лише на дітей, люди цілувалися, а якщо й ні, то все ж вважали, що заподіяна перед цим кривда втрачала гріховну суть. У такий спосіб народна звичаєва структура сприяла полагодженню різноманітних конфліктів між людьми, як кажуть зараз, розряджала стресогенну атмосферу, котра в повсякденному житті не була рідкістю. Недарма мудре народне прислів'я стверджувало: "Не вічно носити камінь за пазухою".

З різноманітними забавами та обрядами й завершувався останній день Масляної. Люди готувалися до найдовшого і, як уже мовилося, найсуворішого з усіх попередніх – Великого посту, а тому казали: "Масляна, Масляна, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а посту одна". Та що ж поробиш, коли, як стверджує інший крилатий афоризм: "Не завжди котові Масляна ".

Василь Скуратівський «Дідух. Свята українського народ» – К.: Освіта, 1995.

З ЯБЛУЧНИМ СПАСОМ!

19 серпня за новим стилем - давнє народне свято Другий Спас або Яблучний Спас. Це народне свято східних слов'ян, відоме з давньоруських часів, отримало назву Преображення Господнього. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня.

За древнім церковним звичаєм 19 серпня святять груші, яблука, виноград, мед і об­жинкові вінки або жмут колосся жита й пше­ниці. Раніше до Другого Спаса правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Після церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином – «щоб садовина родила».

Триває двотижневий піст – «спасівка», який почався на Маковія. З Маковія починалися також проводи літа. Замовкали птахи – не чути вже соловейка, зозулі, горлиці, починають відлітати ластівки. «Ластівка весну починає, осінь накликає» - каже народна приказка. «Відцвітають рози, падають холодні роси» - вже відчутна прохолода зранку і вночі. Ночі стають темнішими і довшими. В сутінках зорі наче побільшали і поближчали. Починається перша сівба озимих.

Перед Яблучним Спасом селяни косили траву-отаву, завершували викопувати цибулю та часник, бо 17 серпня - Явдоха-сіногнійка, яка нагадувала, що залишені в грунті цибуля та часник можуть вимокнути. Треба було зібрати й малину, бо вона втрачає смак.  Якщо на Спаса сухий день, то це – предвістя сухої осені, мокрий - мокрої, а ясний - суворої зими.

Як пишуть "Українські традиції", свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу. За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи.

Джерело

Обливаний понеділок

Поливаний, Обливаний, Волочильний – такі назви має другий день Великодніх свят, понеділок після Великодня. Понеділкові обряди розподіляються на два окремих дійства: відвідування знайомих («нести калача»), що й дало назву «Волочильного понеділка» та обливання водою – «Поливальний (обливальний) понеділок».

Светлана Назаренко's Slidely Gallery by Slidely Photo Gallery

У різних місцевостях другий після Великодня день, тобто понеділок, мав різні ймення: поливаний, водяний, обливаний або ж волочильний понеділок. Ці народні обряди розділялись на два окремих дійства, котрі проходили незалежно одне від одного.

З ВЕЛИКОДНЕМ, УКРАЇНО!

Сонце сяє у ясній блакиті,

Теплим променем цілує світ увесь.

І серця для радості відкриті:

Знайте, люди, що Христос Воскрес!

Пташечки цвірінькають надворі –

То вони співають Богу честь!

Позабудьмо сумніви та горе,

Бо Христос Воістину Воскрес!

Зоряна Живка

Великодня рапсодія by Slidely Photo Gallery

ІЗ ВЕРБНОЮ НЕДІЛЕЮ!

І з Вербною Неділею щиро всіх вітаю!

 Щастя, радості, здоров"я - від душі бажаю!

 Хай верба в зеленім лузі розцвітає рясно!

Хай у вас, шановні друзі, буде все - прекрасно!

 Благодать вам подарує гілочка вербова,

Хай у нашій Україні буде все - чудово!

Автор