День апостолів Петра і Павла

У неділю, 12 липня, відзначається День Петра і Павла — одне з важливих свят у православному календарі. У цей день вшановують пам'ять святих апостолів Петра і Павла. Петро був свідком перших див Ісуса, очевидцем Преображення та хресних страждань Христа, Павло, який був спочатку гонителем християн, зустрівся вже із воскреслим Христом.

Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть від рук язичників за поширення християнства. Ця дата - 12 липня (29 червня за старим стилем) - стала днем їхньої пам'яті. День апостолів Петра і Павла завершує собою Петрів піст (саме свято не входить в число днів цього посту).

Петра і Павла: традиції, що можна і не можна робити 

У цей день заведено було влаштовувати «гулянки Петрівки», водити хороводи. Вважається, що до цього дня необхідно навести лад у своєму домі. У день пам'яті апостолів не можна сваритися і лихословити. На свято Петра і Павла варто попросити вибачення і забути всі розбіжності з близькими людьми. День 12 липня потрібно присвятити духовним справам, читанню Біблії. Віряни традиційно йдуть на церковну службу. Під забороною — важка фізична праця. Шити, в'язати, вишивати й займатися рукоділлям у свято Петра і Павла також не можна. На Петра і Павла не укладають шлюби. Будь-яке православне свято не може обійтися без теплих і добрих вітальних слів. 
Джерело

10 цікавих фактів про свято Івана Купала

Івана Купала — традиційне східнослов’янське свято, присвячене літньому сонцестоянню, відзначають 7 липня. Хоч Івана Купала має язичницьке коріння, воно збігається з християнським святом Різдва Івана Предтечі і його сучасна назва походить від церковного імені Івана Хрестителя.

1. Найбільшим скарбом на Івана Купала є цвіт папороті. Той, хто знайде квітку, яка цвіте лиш одну мить, отримає неймовірну силу. Володар заповітної квітки розумітиме мову будь-якого створіння, зможе бачити заховані в землю скарби та матиме чудодійні можливості. Щодо цього висловилися вчені, та зауважили, що повір’я про цвіт папороті могла породити цікава особливість папоротевої рослини «страусове перо звичайне». Спороносні листки цієї папороті виділяють особливу ефірну олію, що може випромінювати слабке світло, яке, за повір’ям, йде від квітки.

2. Біля купальського вогнища збиралося все село. Також у цю магічну ніч не можна вживати алкогольні напої. Вірять, що на тих, хто перехилить чарку, чекає доля алкоголіка.

3. Традиція стрибати через вогонь виникла неспроста. Такий ритуал — не розвага, а метод очищення та ворожіння. Крізь багаття проганяли худобу, аби вберегти її від мору, а матері спалювали сорочки хворих дітей, щоб ті швидше одужали. Пари, стрибаючи через вогонь, тримаються за руки, якщо руки розірвуться — пара не одружиться, якщо ж навпаки — буде жити разом довго та щасливо.

4. На Івана Купала не можна було спати, оскільки нечисть також не дрімає, а намагається шкодити людям та їхній домашній худобі. Люди всіляко захищалися від нечисті, зокрема розвішували в домівці та біля неї кропиву, любисток, полин, вербу та іншу зелень. Також розвішували дзеркала та навіть… подерті чоловічі штани.

5. Вважалося, що на Івана Купала будь-яка вода володіє цілющими властивостями. А тому, згідно з прикметами, заведено купатися, бо так можна позбутися недуг.

6. На Івана Купала дівчата збирали полин, оскільки вважали, що його бояться відьми та русалки. Полин носили на поясі, вплітали у вінки, встромляли у вікна будинків і воріт, щоб перегородити шлях відьмам.

7. Вважалось, що залишки купальського багаття мали магічну силу і могли покращити врожай та вберегти від злих сил. Вугілля та попіл зі святкового вогнища закопували в полі, а також приносили додому та в печі розводили нове багаття.

8. До купальського багаття були зобов’язані прийти всі жінки, а тих, які цього не робили, могли звинуватити у відьмацтві.

9. Цікавим фактом є також те, що купальське вогнище розпалювали «живим полум’ям», яке добували тертям. Багаття розпалювали після заходу сонця і дивились, щоб воно не згасло до світанку.

10. Хмиз та різноманітний непотріб для купальського вогнища збирали всім селом, а відмова в наданні матеріалів для багаття гостро засуджувалась односельцями та навіть вважалася гріхом.
Джерело

Стрітення

Слово "стрітення" на старослов'янській мові означає "зустріч", а друге значення цього слова - "радість". Свято Стрітення Господнього було встановлено на честь зустрічі немовляти Христа з праведним старцем Симеоном та пророчицею Анною. За старозавітним звичаєм на 40-й день після народження Ісуса батьки принесли свого первістка в Єрусалимський храм, щоб присвятити його Богу. Там його, згідно з Євангелієм, зустрів 360-літній старець Симеон, якому було провіщено, що він не помре, поки не побачить Спасителя, який з'явився на світ.
Стрітення символізує зустріч Старого і Нового Завітів. У народному побуті Стрітення здавна сприймається як зустріч зими з весною
Джерело
 Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати.

У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки називають стрітенськими, або у інших звичаях «громичними», бо їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від блискавки.

Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір'ями, мають виняткову силу і оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, ниву — від бурелому чи граду, а членів родини — від «злого ока» та хвороб. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».
В давнину вважали, що «Як капає зі стріх, так капатиме й з вуликів», а якщо на Стрітення є відлига, то знову треба чекати на холоди і пізню осінь.
Запалювали громничну свічку у таких випадках:

• коли над оселею гуляє страшна негода
• коли виникали труднощі при пологах
• коли у селі пожежа, або катаклізм
• коли людину схопить «чорна хвороба» (епілепсія)
• як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.

Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з бурульок і додавали до звичайної води, за повір'ями — така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:

• лікує рани і внутрішні захворювання
• рятує від «злого ока», відьми, вовкулака, від «пристріту»
• нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом
• пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону
• а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько
• окроплювали стайні та обори від відьом, щоб «не виссали з корови молока»

Побутові традиції

У дохристиянських звичаях цей час Стрітення (Стрічення) здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет:

• ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл;
• вітер — погана ознака;
• відлига — чекай пізньої весни;
• як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі (як нап'ється півень води, то набереться господар біди).

Джерело 

6 липня - Горпини Купальниці

З давнини 6 липня українці відзначають Горпини Купальниці. Цього дня слід попаритися в лазні, щоб бути здоровим протягом року. Цим самим задобряли водних духів – аби нічого не сталося біля водойм. Люди масово починали ходили митися в річках і озерах.

У православній церкві 6 липня відзначається день пам'яті святої мучениці Агрипини (Горпини), яка ще в молоді роки вирішила відмовитися від вступу в шлюб, а присвятила своє життя служінню Господу. В той час були поширені гоніння проти християн, а тому, незабаром Горпина була заарештована і піддається мукам, не бажаючи відмовлятися від християнства на користь ідолопоклонства. За свою віру дівчина отримала нагороду – ангел звільнив її від уз темниці. Однак сама Горпина все-таки незабаром померла у в'язниці від отриманих ран. Поховали її три християнки, і відзначали, що у труни Горпини стали відбуватися чудеса. Купальницею її прозвали саме з тієї причини, що з цього дня починаються масові купання у водоймах.

 

Це переддень Івана Купала і слов'яни вірили, що в цей час лікарські рослини мають найбільш цілющу силу. 6 липня клали на поріг будинку кропиву, чортополох і звіробій. Вважали, що ці трави відлякують нечисту силу.

У православній церкві вшановують святу мученицю Горпину. У молоді роки вона вирішила відмовитися від шлюбу і присвятила своє життя служінню Богу. Іновірці тортурами хотіли змусити її відмовлятися від християнства. Дівчина померла у в'язниці від отриманих ран. Купальницею її прозвали тому, що з цього можна було купатись у водоймах.

На Горпину Купальницю проводили обряд, який називався "кашею". Увечері дівчата збиралися з подругами і товкли в ступі ячмінь. З нього потім варили кашу. Вважалося, що ця страва дуже корисна для жіночого здоров'я.

На Горпини сіяли ріпу. Вірили, що тоді отримають багатий врожай. Дітей водили вмиватися до джерел – на міцне здоров'я.

Вірили, якщо соловей не співає на Горпини – можна збирати урожай ячменю.

Джерело

Вітаю з ПРОЩЕНОЮ НЕДІЛЕЮ!

Прощена неділя — останній день Масляної і остання неділя перед Великим постом. У цей день, стоячи на літургії, парафіяни слухають біблійні читання про піст, прощення гріхів і небесних скарби. Православні просять один в одного пробачення і вступають в пост з чистою душею і серцем.
Прощення просять такими словами: "Прости мене, будь ласка, якщо я в чомусь винен перед тобою".

Відповідь має бути: "Бог простить, і я прощаю!".

Така традиція прийшла до нас від єгипетських ченців, які перейняли її у перших християн. В ті часи, згідно з церковним статутом, прощення просили на кінець кожного дня. Напередодні Великого посту, єгипетські подвижники йшли на 40 днів у пустелю, підносити молитву на самоті. Багато гинули там від лап хижаків і, пам'ятаючи про це, просили вибачення один в одного загодя.

В Україні  здавна існують неповторні традиції та звичаї пов'язані з Прощеною неділею. У цей день православні (в основному жінки) ходили на кладовище, до могил родичів. Йшли невеликими групами, зберігаючи мовчання, просити у покійних вибачення за минулі образи. У кожної могили відбивали 3 поклону і клали на горбок поминальні частування. Заміжні жінки, в той день, до 4 годин дня, тричі об'їжджали навколо села, закривши голови хустками. Такий обряд обіцяв хороший врожай льону в майбутньому. Молодятам у Прощену неділю належало об'їхати родичів і подарувати їм подарунки (пряники, мило та ін), а молоді батьки їздили до кумів дарувати подарунки взамін на зубок новонародженого і ризки. Після закінчення церковної служби, покладено було роздавати милостиню, прохаючи при цьому прощення.

У наш час, православні йдуть до храму і слухають там Божому слову про зловживання Адамом і Євою дарами свободи і ввірених себе в рабство, про порятунок з гріха, що приніс Христос, про необхідність прощення зі всією волею і вірою. Церква наставляє віруючих про правила поведінки під час затяжного Великого посту, необхідності покаятися і, подаючи приклад, священики першими просять вибачення у пастви.

І нехай зараз багато традицій вже загублені, але залишається головне для православного християнина — очистити душу за вільні і невільні образи.
Джерело

З Масляною будьте здорові!

В Україні останній тиждень м'ясниць носив кілька назв – Масляна, Сиропустний тиждень, Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини, Колодій тощо. Структурно він ділиться на три основні частини: зустрічний "переломний" понеділок, "широкий" четвер та "прощальна" (чи "шуткова") неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку.

Загалом Масляна вважалася жіночим святом, хоч участь у ньому могли брати і чоловіки. Але вони мусили за це відборговувати грошима чи горілкою.

У цей час широко практикувалися й погостини. Жінки, зібравшись у гурті йшли в ПОНЕДІЛОК до корчми і відзначали "початок Масної". У ВІВТОРОК жінки знову сходилися до шинку, вчиняли всілякі забави і сценки. СЕРЕДУ називали "зноби-баби". Якихось обрядів і дій, пов'язаних з цим днем не збереглося. Одначе в переломний чи широкий ЧЕТВЕР жінки, зібравшись у товариство піднімали тости за те, "щоб телята водилися" і намагалися в цей день не прясти, "аби масло не згіркло".

По своєму цікаво святкували П'ЯТНИЦЮ. Віддавна в Україні у цей день зять мав почастувати тещу. Щоправда, якщо хлопець оженився в осінні м'ясниці, то годилося привести до себе жінчину матір на другий день Різдва – це за умови, що теща була чемною і шанованою. Коли ж вона була сварливою і непривітною, – третього дня. Натомість, якщо весілля справляли в різдвяні м'ясниці, тоді запросини припадали на масляну п'ятницю. Гарно спорядивши повіз, зять з великими почестями саджав тещу в сани, запросивши й інших членів її родини, й гордо віз селом. Якщо ж він мав "на неї зуба", то вибирав багри, щоб сани перевернулися… За святковим столом він виголошував різномасті побажання, переважно жартівливого характеру: «Пийте, люди, по повній чарці, щоб у моєї тещі горло не пересихало!» – натякаючи на те, що вона занадто сварлива.

Але найцікавіше відзначали останній день Масляної – Сиропустну НЕДІЛЮ, Чорну неділю, Масне пущення. У різних регіонах були свої обряди й дійства. На Полтавщині, наприклад, у неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили прощення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося помиритися з тими, хто на цьому світі. Відтак, завітавши зранку до сусіда чи родича, пропонували таку мирову:

– Прости мені, – низько вклонившись, звертався сусід до сусіда.

– Бог простить, – відказував господар чи господиня.

– І вдруге прости!

– Бог простить…

– І втретє прости!

– Бог простить.

Після цих діалогів, які не розповсюджувалися лише на дітей, люди цілувалися, а якщо й ні, то все ж вважали, що заподіяна перед цим кривда втрачала гріховну суть. У такий спосіб народна звичаєва структура сприяла полагодженню різноманітних конфліктів між людьми, як кажуть зараз, розряджала стресогенну атмосферу, котра в повсякденному житті не була рідкістю. Недарма мудре народне прислів'я стверджувало: "Не вічно носити камінь за пазухою".

З різноманітними забавами та обрядами й завершувався останній день Масляної. Люди готувалися до найдовшого і, як уже мовилося, найсуворішого з усіх попередніх – Великого посту, а тому казали: "Масляна, Масляна, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а посту одна". Та що ж поробиш, коли, як стверджує інший крилатий афоризм: "Не завжди котові Масляна ".

Василь Скуратівський «Дідух. Свята українського народ» – К.: Освіта, 1995.

Зі святом, українці!

14 січня в Україні потрійне свято. Християни східного обряду святкують Василія Великого, Обрізання Господнє і перший день нового року за старим стилем.

14 січня – Василя

Василій Великий – архієпископ Кесарії Кападокійської, вселенський вчитель Церкви (IV cтоліття нашої ери). 14 січня вшановують його пам’ять. Церковні джерела характеризують Василія Великого як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Саме йому належить вислів: "Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі".

Також Василя Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основним обрядом було засівання осель збіжжям. Перший посівальник на Новий Рік, зазвичай, приносить до хати щастя. Вважається, що дівчата щастя не приносять, тому й посівати їм не годиться.

Особливість богослужіння в цей день полягає в тому, що звершується Літургія, написана самим святителем. Вона — перша з десяти Божественних літургій, служіння яких встановлене у певні дні року. Порядок, зміст та чин Літургії Василія Великого відрізняються від Літургії Іоана Златоуста більш об’ємними молитвами і протяжною мелодикою піснеспівів.

Обрізання Господнє

14 січня за новим стилем Православна Церква святкує Обрізання Ісуса Христа. На восьмий день після народження Ісуса, за єврейським звичаєм, відбувся обряд обрізання Христа, після якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, – Ісус.

Перший день нового року

Цього дня звершується молебень на новоліття. За старим літочисленням 14 січня випадав перший день нового року. Справа в тому, що православна церква живе за юліанським календарем, тому що життя й діяння Господа нашого Ісуса Христа відбувалися в часи, коли діяв саме юліанський календар. В його основі – так званий "літургічний" рік. Його розбіжність з новим, григоріанським календарем становить 13 днів, тому й Новий рік православні християни святкують не з 31 грудня на 1 січня, а з 13 на 14 січня.

Джерело

Варвари

17 грудня - день Варвари Великомучениці, або в народі Варвари.

Свята Варвара народилася у місті Іліополі, що у Малій Азії. Мати Варвари рано померла, і мала дитина залишилася на вихованні у батька-язичника. Та дитина замислювалася над християнськими істинами. Дізнавшись про відступницькі нахили своєї доньки, батько віддає свою дитину на розсуд місцевої влади. Зрозумівши непохитність дівчини у її поглядах, влада піддає дівчину жорстоким тортурам. Наступного дня вранці після тривалих катувань Варвара прокинулася без жодної рани на тілі. Розгнівавшись, імператор Максиміліан наказав її батькові вбити дочку мечем. Таким чином, великомучениця Варвара, не зрікшись своїх переконань, загинула від руки колись люблячого батька. Через кілька століть нетлінні останки св. Варвари були перенесені до Візантійського Константинополя.

 "Варвари" - день повороту на весну. Приповідка каже, що "Варвара ночі урвала, а дня приточила".

 Народні прикмети:

• Яка погода на Варвари, така й на Різдво.
• Який день на Варвари, такий і на Сави.
• Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.
• Якщо проти цього дня нічне небо в зорях - чекай холодів, а сліпе й тьмяне - на тепло.
• Якщо горобці збираються купками на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима.
• Дерева в інеї - урожай на фрукти.
• Якщо до цього дня сніг не випав - зима буде теплою, а як з'явиться - довгою і холодною.

З ЯБЛУЧНИМ СПАСОМ!

19 серпня за новим стилем - давнє народне свято Другий Спас або Яблучний Спас. Це народне свято східних слов'ян, відоме з давньоруських часів, отримало назву Преображення Господнього. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня.

За древнім церковним звичаєм 19 серпня святять груші, яблука, виноград, мед і об­жинкові вінки або жмут колосся жита й пше­ниці. Раніше до Другого Спаса правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Після церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином – «щоб садовина родила».

Триває двотижневий піст – «спасівка», який почався на Маковія. З Маковія починалися також проводи літа. Замовкали птахи – не чути вже соловейка, зозулі, горлиці, починають відлітати ластівки. «Ластівка весну починає, осінь накликає» - каже народна приказка. «Відцвітають рози, падають холодні роси» - вже відчутна прохолода зранку і вночі. Ночі стають темнішими і довшими. В сутінках зорі наче побільшали і поближчали. Починається перша сівба озимих.

Перед Яблучним Спасом селяни косили траву-отаву, завершували викопувати цибулю та часник, бо 17 серпня - Явдоха-сіногнійка, яка нагадувала, що залишені в грунті цибуля та часник можуть вимокнути. Треба було зібрати й малину, бо вона втрачає смак.  Якщо на Спаса сухий день, то це – предвістя сухої осені, мокрий - мокрої, а ясний - суворої зими.

Як пишуть "Українські традиції", свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу. За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи.

Джерело

Зі святом Івана Купала! (відеорепортаж)

Найвище свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Тож бажаю всім здоров`я,
успіхів у ваших починаннях
та впевненості у своїх силах.
Нехай купальське вогнище
очистить вас від усіх хвороб та негараздів.
А легендарний цвіт папороті
дарує віру в надзвичайне та дивовижне!

                   Читай також:  Под Запорожьем прошел самый мистический праздник года: Ивана Купала-2017 (ФОТО)

З ВЕЛИКОДНЕМ, УКРАЇНО!

Сонце сяє у ясній блакиті,

Теплим променем цілує світ увесь.

І серця для радості відкриті:

Знайте, люди, що Христос Воскрес!

Пташечки цвірінькають надворі –

То вони співають Богу честь!

Позабудьмо сумніви та горе,

Бо Христос Воістину Воскрес!

Зоряна Живка

Великодня рапсодія by Slidely Photo Gallery

З Різдвом Христовим!

Ой ішла Колядка
Вулицями в місті,
У стрічках сріблястих,
В світлому намисті.
Іскорки веселі
На сніг розсипала,
„Божий син родився !” –
Усіх сповіщала.