30 листопада - День нродження буковинського солов'я

 Народився Назарій Яремчук 30 листопада 1951 року у селі Рівня на Вижниччині (Буковина). У 12 років пережив перший тяжкий удар – у нього помер батько. Хлопець навчався у Вижницькій школі-інтернаті, згодом продовжив - у СШ №1, після чого й подав документи в Чернівецький університет на географічний факультет, але не пройшов по конкурсу. Тому пішов працювати сейсмологом у Західноукраїнській геологорозвідувальній партії. Тільки з другої спроби у 1970 році, коли Назарій уже був солістом «Смерічки», він зміг вступити до університету.

***

Багато часу співак приділяв пошуку нових талантів, підтримці самодіяльних колективів. Назарій Яремчук підтримав чимало молодих виконавців. Зокрема, Оксану Пекун з Тернополя, Світлану Зайченко з Житомира, Жанну Боднарук з Чернігова, Ніну Шестакову з Харкова, Інесу Братущик, Ореста Хому та Ірчик зі Львова, Богдана Сташківа з Івано-Франківська, Миколу Романова з Києва, Ольгу Добрянську, Аллу Наталушко з Чернівців та інших.
Дарина Яремчук якось розповіла зворушливу історію, яка сталася в 1993 році. Зненацька випав великий сніг, затріщали морози. А в цей час Н. Яремчук, П. Дворський, О. Гавриш і ансамбль «Смерічка» виступали з концертами в карпатських селах Путильського та Верховинського районів. Якось перед концертом до Назарія Яремчука підійшов хлопчик років десяти з листом від свого класу. У ньому писалося: «Слава Ісусу Христу! Вельмишановний Назарію Яремчук, дуже просимо Вас впустити нас на Ваш концерт. Ми будемо сидіти тихо. До нас рідко приїжджають артисти, а Ви - вперше. Ми без грошей, бо весь тиждень живемо у пришкільному інтернаті. Дуже любимо пісню «Батько і мати» у Вашому виконанні. Будемо пам'ятати Вашу доброту. Діти з пришкільного інтернату: Ромко, Женя, Таня, Володя, Сергій, Василь, Марія, Світланка, Марія, Василь, Іван та Олександр».
«Звичайно, всіх цих дітей пропустили на концерт і посадили у першому ряді, - згадувала Дарина ( жінка Назарія). - А за кулісами, у так званій гримерній, плакали всі, особливо Назарій. Напевно, згадав своє босоноге дитинство і школу-інтернат. Він ніколи не нарікав на долю. Ні! Кожен іде своєю стежкою у житті. Але у нього щеміла душа від співчуття до цих маленьких гуцуликів, від болю за цей талановитий і бідний народ, частинкою якого був і він. То був, мабуть, найкращий його концерт».
Джерело

29 листопада - святого апостола і євангеліста Матфея

Апостол і євангеліст Матфей, інакше Левій, син Алфея і рідний брат св. апостола Якова Алфієвого, був митарем, тобто збирачем податків.

Побачивши його у місця збору митарів, Ісус Христос сказав: «Йди за Мною», - і він пішов і став учнем і апостолом Христовим. Святий євангеліст Матвій проповідував у багатьох місцях. Зміцнюваний благодаттю Божою, він з'явився з проповіддю в Ефіопії до самого дикого і зверообразного племені - людожерів і мав великий успіх, роблячи чудеса. Він зцілив дружину і сина князя людожерів Фульвіана. Князь спочатку поважав апостола, а потім за намовою злого духа почав гнати його і наказав замучити. Поклавши святого на землю і прибивши до неї цвяхами по руках і ногах, заклали його хмизом і, обливши все смолою і сіркою, запалили. Один з дванадцяти апостолів Євангеліст Матвій вважається автором Євангелія від Матвія, написаного арамейською мовою. Іноді Євангелія його називають Левій Алфеїв, тобто син Алфея. Євангеліє повідомляє що Євангеліст Матвій був митарем, тобто збирачем мит. У тексті Євангелія від Матвія апостол названий «митник Матвій», що можливо вказує на смирення автора, так як митарі глибоко зневажали іудеями. Євангеліє від Марка (2:14) і Євангеліє від Луки повідомляють про покликання Левія Матвія: «Після цього [Ісус] вийшов і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною. І він, залишивши все, встав і пішов услід за Ним. (Лк.5: 27-29) Про подальше життя Матвія майже нічого не відомо. За одними джерелами, він проповідував в Ефіопії, де і був замучений близько 60 років; за іншими, він був страчений за проповідь християнства в малоазійському місті Іераполіс.

 Джерело