Прощення просять такими словами: "Прости мене, будь ласка, якщо я в чомусь винен перед тобою".
Відповідь має бути: "Бог простить, і я прощаю!".
Така традиція прийшла до нас від єгипетських ченців, які перейняли її у перших християн. В ті часи, згідно з церковним статутом, прощення просили на кінець кожного дня. Напередодні Великого посту, єгипетські подвижники йшли на 40 днів у пустелю, підносити молитву на самоті. Багато гинули там від лап хижаків і, пам'ятаючи про це, просили вибачення один в одного загодя.
В Україні здавна існують неповторні традиції та звичаї пов'язані з Прощеною неділею. У цей день православні (в основному жінки) ходили на кладовище, до могил родичів. Йшли невеликими групами, зберігаючи мовчання, просити у покійних вибачення за минулі образи. У кожної могили відбивали 3 поклону і клали на горбок поминальні частування. Заміжні жінки, в той день, до 4 годин дня, тричі об'їжджали навколо села, закривши голови хустками. Такий обряд обіцяв хороший врожай льону в майбутньому. Молодятам у Прощену неділю належало об'їхати родичів і подарувати їм подарунки (пряники, мило та ін), а молоді батьки їздили до кумів дарувати подарунки взамін на зубок новонародженого і ризки. Після закінчення церковної служби, покладено було роздавати милостиню, прохаючи при цьому прощення.
У наш час, православні йдуть до храму і слухають там Божому слову про зловживання Адамом і Євою дарами свободи і ввірених себе в рабство, про порятунок з гріха, що приніс Христос, про необхідність прощення зі всією волею і вірою. Церква наставляє віруючих про правила поведінки під час затяжного Великого посту, необхідності покаятися і, подаючи приклад, священики першими просять вибачення у пастви.
І нехай зараз багато традицій вже загублені, але залишається головне для православного християнина — очистити душу за вільні і невільні образи.
Джерело
