Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності

Фразеологізми передають найтонші відтінки душевних порухів, забарвлюють висловлене в національний колорит. Знання цих чудових перлин народної мудрості, розуміння їх під час читання художніх творів, публіцистики, преси, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова.

Фразеологізми – стійкі відтворювані сполуки слів, що мають своєрідні, специфічні структурні властивості, якими вони відрізняються від звичайних вільних синтаксичних конструкцій, а також від окремих слів, що їх вивчає лексикологія. Характерні риси будь-якого фразеологізму – строго окреслена граматична єдність, сталість словникового складу, відтворюваність постійно готової одиниці мовлення, узагальнене стале значення вислову.

За Ф.П. Медведєвим, фразеологія обіймає такі структурні типи фразеологічних одиниць:

1.Прислів’я (життя прожити – не поле перейти; на віку – як на довгій ниві; нове тепер у нас життя, нема старому вороття та інші)

2.Приказки (собака на сіні; не всі в дома (в кого); п’яте колесо до воза; ні риба ні м’ясо; сьома вода на киселі; нечистий на руку; буде і на нашій вулиці свято; загляне сонце і в наше віконце;заткнути за пояс тощо)

3.Крилаті вислови (У нас нема зерна неправди за собою; Вогонь в одежі слова; Чуття єдиної родини та багато інших)

4.Різні ідіоматичні словосполучення (байдики бити; баляндраси точити; пальці знати; задніх пасти та інші)

5.Мовні штампи, кліше (здоровенькі були; просимо завітати; приділяти увагу та інші)

6.Каламбури (правда твоя, що на вербі груші, на осиці – кислиці; тринди-ринди – завтра празник; на вовка помовка, а зайці кобилу з’їли )

Фразеологізми роблять мовлення виразнішим, влучнішим, дотепнішим. Вони є важливим експресивним засобом мови. Кожна культурна людина повинна володіти цим скарбом літературної мови.